ЕЛАТИВ

елатив; ч. (лат., піднесений догори) 1. Найвищий ступінь порівняння з безвідносним значенням. 2. Відмінок із значенням виходу в деяких мовах (т. зв. вихідний в угро-фінських мовах). Див. також: аблатив, акузатив, вокатив, датив, ергатив, локатив, номінатив, партітив