романтизм; ч.
(фр.)
1. Напрям у європейській літературі й мистецтві у кінці 18 - на початку 19 ст., представники якого боролися проти канонів класицизму, висували на перший план інтереси особи та почуття і використовували у своїй творчості історичні та народнопоетичні теми.
2. Художній метод літератури й мистецтва, пройнятий оптимізмом і прагненням показати в яскравих образах призначення людини.
3. Умонастрій, який характеризується ідеалізацією дійсності, мрійливою споглядальністю.